* * *
Да пищу нам даёт Всевышний,
Всегда еды он против лишней.
А мы как раз наоборот -
Едим покуда не прорвёт.
* * *
Холодные волны,
Холодный гранит;
Упрямство, упорство
Их грубо роднит.
Гранита осколки
Здесь на берегу.
От берега волны
С шипеньем бегут.
* * *
Всё по нужде, всё от нужды –
Угрозы, ненависть, мытарства,
Глухие выползки вражды,
Обида, зависть и коварство.
Нужды всегда велик запас,
Нам нужно то, и это нужно.
Нужда частенько не от нас.
От нас ответ на эти нужды.
* * *
Главный враг? Да вот он, вот.
Он в тебе самом живёт,
А не где-то там вдали,
На другом конце земли.
* * *
Яма та, что на дороге
Повредить нам может ноги.
На неё мы злы ужасно.
Почему? Предельно ясно.
Всё, что нам мешается –
Дрянью называется.
* * *
Пороки чьи-то выставляешь,
Но этим что приобретаешь?
Вот эти самые пороки
И от тебя берут истоки.
ДОМ ИЗМЕНЫ
Светит окнами он,
Изменою окружён.
Этот измены дом
Обидой моей сожжён.
* * *
В небе от звёзд тесно –
Иголку не протолкнуть.
Но неопознанный вестник
В небесный зовёт путь.
И, кажется, звёзды рядом,
Лишь стоит, пройди через зал.
Я их достаю взглядом,
А взгляд мой ужасно мал.
* * *
Тревожная тишина,
Пугает тебя она.
Свечи в храме ночи.
Смотрит ночь и молчит.
* * *
Звереют мучители-страсти,
Напор как поток лих;
Носители бед и напастей,
И нету отбоя от них.
Но только глубокая старость
Не поддаётся ей…
Крохи почти остались
Свободных от немощи дней.
* * *
Прожил, как попало,
И не понял суть.
Силушка пропала
Хвоинкой в лесу.
* * *
Много таким даётся,
Меньше не будет их,
Любо которым бороться,
Опережать других.
Живуче крапивное семя.
Миг набегает на миг…
Быстро уходит время
Жизненное у торопыг.
* * *
Много интересных дел
В этой жизни углядел.
Ради их и стоит жить,
А не тело сторожить.
* * *
Были мечты юны,
Были ясны пути;
Только звонкие струны,
Только весёлый мотив…
Время - мечтам не верить,
Время - не видеть дорог,
Время - считать потери,
Время - заканчивать срок.
* * *
Природа плоти злая
И жгуча, как осот.
Творящий зло не знает –
Зло сам себе несёт.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n