Юля! Юля! – З вулиці почувся крик.
Юля , молода 20-річна матуся виглянула у вікно. Кликала її старша сестра.
Що тобі треба? – запитала вона.
Привіт, сестро. Подивись, будь ласка, за дитиною, мені треба з чоловіком їхати.
Юля вийшла з гарного двоповерхового будинку. Почувся дитячий голосок і з машини, яка стояла біля воріт вибіг шестирічний хлопчик.
Тітонько, привіт! – привітався він.
Будь слухняним і чемним хлопчиком, Романе, не буди сестричку, якщо вона спить і слухайся, – давала мати йому настанови.
Та сестричка вже не спить, – з усмішкою сказала Юля.
Тоді я йду до неї, – сказав Рома і побіг.
Іди, іди, – сказала Юля.
Сестри ще трохи поговорили і порозходились: Юля в дім, а інша – в машину.
Смеркало. Юля з тривогою поглядала у вікно: сестра давно вже мала повернутись. Її дедалі більше охоплювало тривожне відчуття. Вона глянула на дітей, які мирно гралися. Дивне тривожне відчуття не покидало її. «Що там сталося?» думала вона. Роздуми перервав телефонний дзвінок. «Анна», прочитала Юля.
Алло, Аню, що сталося? Де ти?
Ви сестра Ганни Василенко? – почувся незнайомий чоловічий голос.
Так, це я. а хто Ви?
Говорить старший лейтенант Семенюк. Ваша сестра зі своїм чоловіком потрапили в автокатастрофу і обоє померли на місці.
Що? Як померли? – ледь чутно сказала Юля.
Мої співчуття. Ви маєте приїхати сюди на опізнання.
Юля поклала слухавку і довго сиділа на місці. Але вона доклала всіх зусиль, щоб опанувати себе. Далі, зробивши вигляд, що нічого не сталось, вклала дітей спати, а сама поїхала на місце пригоди. Дітей вона залишила на няньку.
Перед нею постала жахлива картина: машина була порізана на шматки і зім’ята так, що її неможливо було назвати машиною. Щоб витягти обох, автомобіль довелось розпиляти…
Аню! Аню! Чому? Чому зараз? Чому ти так рано померла?! – в розпачі кричала Юля.
Як стало відомо пізніше, аварія сталась через те, що якийсь чолов’яга на підпитку сів за кермо вантажівки і не впорався з керуванням. Він навіть спробував втекти з місця пригоди…
Комментарий автора: Автор цього твору моя сестра Таїсія Кобєлєва
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
