Ти на вушко мені помурчи про любов.
Хай у хугу лютневу зігріється кров.
Розцвітуть хризантеми на мерзлім вікні.
(Ой, пробач! Знову штампи оті навісні!)
Розгубились давно романтичні слова...
Через те, що вже сива моя голова?
Чи тому, що слова набули вже ваги?
Може більше нам цінні вже борщ й пироги?
Дай-но, капці! Кота налякай-но кийком!
Я поставлю на столик горня з молоком -
Якось треба ж позбавитися печії!
Пам'ятаєш: колись ми "гонили чаї"...
І сварили дітей: "Спіть вже там, не шуміть!"
Зараз діти нам: "Чуєм! Тихіш! Не кричіть!"
-Га? Летять кажеш? Роки насправді летять!
Скоро внучкам пора підійде дівувать.
І куди ж воно ділось так швидко, скажи?
Постаріли обоє... Нехай! Не тужи!
Сядь-но ближче. Згадаєм життя. Не мовчи!
Про любов, як у молодості, помурчи!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Будьте как дети! - Татьяна Алябьева На собраниях верующих рассказываю рассказы, прочитанные на этом сайте.Господь благословил меня в этом и слушающим они очень нравятся. Особенно то, что пишет Марина Тихонова.Решила делиться своими наблюдениями и отважилась писать сама. Может быть и в этом Бог меня благословит? А вы как считаете?
