ПАТРІОТИ!
Патріоти всі в країні, Від того краще не стає,
Лиш крики, бійки на вершині
Лиш піклування про себе.
Скубуться, владу не поділять.
Народ копійками беруть,
Надбавку пенсії підкинуть,
А ціни втричі підіймуть.
Це ‘’патріоти’’ так керують!
Законно мільйонерами стають.
Під себе і закони всі будують,
І бізнеси на родичів здають.
Що, в дусі ‘’патріотів’’- обкрадати?
Іти по головах своїх людей?
Собі зарплату аж заскалює, підняти,
А людям – щоб проіснувати.
Будують храми, наче про духовність дбають,
Самі не розуміють зміст того,
Але ж це модно, просто і логічно,
- надійно сядеш за кермо.
Чи ось таку ми Неньку ,друзі, будували?
Рабами стати на своїй землі?
Ніде ти правди не доб’єшся,
Не допоможуть і в суді.
Тому, що мільйонери все купили ,
Під себе все вони взяли,
А Україну-Неньку всю зганьбили,
На шматування ‘’вовкам ‘’ віддали.
І ще є наглість – обіцяти…
Дух ’’патріотів’’ піднімати,
Себе ‘’борцями‘’ називати,
За їхню ‘’правду‘’ постояти.
Такі ‘’борці’’ нам непотрібні.
Вони ж почути нас не здібні!
А ’’ патріотами’’ себе ще звуть,
Для того, щоб прикрити справжню суть!
Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Нема ні лідера, ні патріота.
А ті, хто є – це все пусті слова,
А їхні обіцянки, то – гидота,
Вони не коштують й гроша.
До Тебе Боже, піднімаю очі!
До Тебе серцем лину я!
Бо Ти єдиний зможеш щось зробити!
В Твоїй долоні вся земля.
Земля Господня і весь Всесвіт,
Господні мешканці на ній!
Заклав Ти її на морях, утвердив!
На річках Ти її встановив!
Нехай зійдуть на Твою гору і стануть на місці святім!
Ті, в кого чисті є руки, та щирим є серце його!
Ті, хто прагнуть обличчя Твого!
Через таких борців, Ти зможеш все змінити!
Відбудувати , вже зруйновану стіну.
І справжню волю людям дарувати,
Із рабства бідності, гріха – підняти,
Зневірених, роздавлених дітей!
До Тебе Боже, піднімаю очі!
Прошу, молю – спасіння для людей!
Нехай відкриються духовні очі!
Нехай ввійде Цар слави до сердець!
Тетяна Ващишина,
місто Рівне
Комментарий автора: Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Прочитано 12133 раза. Голосов 7. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
* * * - Ирина Шабанова Предложила на выпускном вечере моего сына прочесть Киплинга "Заповедь", но родители решили, что дети даже не дослушают эти стихи, и уж точно не поймут. И так мне стало тошно и больно за наше поколение. Прости нас, Боже. Прости нас, Киплинг...
Поэзия : За межой межа... жизнь спешит дорогой - Людмила Солма *) примечание:
Нашим мамам, рождения 20-х годов, по жизни непросто жилось...
Но, негасимый свет их душевного тепла, доброты и неиссякаемой
любви до сих пор согревает нас.Светлая память- жизнь даровавшим,
кого уже нет с нами- но кого мы искренне любим
и благодарно помним сыновней и дочерней верностью.
И хочется добавить еще и следующее:
Не читайте пожалуйста это стихотворение так уж буквально - в нем более смысловых метафор и аллегорий, чем в буквальном прочтении. Его читать нужно не глазами, а душой и сердцем. Так "сума или котомка" - это душа и сердце материнские; а "нищенские крохи" - это те радости, что скупо ссужала лично ей судьба по жизни, но именно ими-то так щедро и делилась душа матери - и с нами, и окружающими её людьми, раздавая всю свою душевную чистоту и доброту без остатка. "мрачные потемки" - это те житейские тяготы, что так обильно сыпались порой на наших матерей. "Скромность утех" - это её умение стоически сносить жизненные горести и беды с оптимизмом: именно "радуясь сквозь слезы и печалясь в смехе". Она в любых самых сложнейших жизненных перипетиях была спасительным островком оптимизма и надежды, её вера не умерла от безысходностей "непрухи" и передалась нам, её детям - вера и доброта с любовью. Вот только рано она ушла от нас... матери всегда почему-то уходят слишком рано... - независимо от возраста. Нашей мамочке было 68 лет... но Господу, наверное, лучше знать - когда и кому, в какой час быть призванным к Нему. А, нам всем её так не хватает - её детям и внукам. Вечная и светлая память нашей дорогой мамочке...
